Ст 204 Ч 1 коап рф

Автор: | 13.01.2019

Ст 204 Ч 1 коап рф

  • Автострахование
  • Жилищные споры
  • Земельные споры
  • Административное право
  • Участие в долевом строительстве
  • Семейные споры
  • Гражданское право, ГК РФ
  • Защита прав потребителей
  • Трудовые споры, пенсии
  • Главная
  • Статья 20.4 КоАП РФ. Нарушение требований пожарной безопасности

Кодекс РФ об административных правонарушениях:

Статья 20.4 КоАП РФ. Нарушение требований пожарной безопасности

1. Нарушение требований пожарной безопасности, за исключением случаев, предусмотренных статьями 8.32 и 11.16 настоящего Кодекса и частями 6, 6.1 и 7 настоящей статьи, —

влечет предупреждение или наложение административного штрафа на граждан в размере от двух тысяч до трех тысяч рублей; на должностных лиц — от шести тысяч до пятнадцати тысяч рублей; на лиц, осуществляющих предпринимательскую деятельность без образования юридического лица, — от двадцати тысяч до тридцати тысяч рублей; на юридических лиц — от ста пятидесяти тысяч до двухсот тысяч рублей.

2. Те же действия, совершенные в условиях особого противопожарного режима, —

влекут наложение административного штрафа на граждан в размере от двух тысяч до четырех тысяч рублей; на должностных лиц — от пятнадцати тысяч до тридцати тысяч рублей; на лиц, осуществляющих предпринимательскую деятельность без образования юридического лица, — от тридцати тысяч до сорока тысяч рублей; на юридических лиц — от двухсот тысяч до четырехсот тысяч рублей.

3 — 5. Утратили силу. — Федеральный закон от 28.05.2017 N 100-ФЗ.

6. Нарушение требований пожарной безопасности, повлекшее возникновение пожара и уничтожение или повреждение чужого имущества либо причинение легкого или средней тяжести вреда здоровью человека, —

влечет наложение административного штрафа на граждан в размере от четырех тысяч до пяти тысяч рублей; на должностных лиц — от сорока тысяч до пятидесяти тысяч рублей; на юридических лиц — от трехсот пятидесяти тысяч до четырехсот тысяч рублей.

6.1. Нарушение требований пожарной безопасности, повлекшее возникновение пожара и причинение тяжкого вреда здоровью человека или смерть человека, —

влечет наложение административного штрафа на юридических лиц в размере от шестисот тысяч до одного миллиона рублей или административное приостановление деятельности на срок до девяноста суток.

7. Неисполнение производителем (поставщиком) обязанности по включению в техническую документацию на вещества, материалы, изделия и оборудование информации о показателях пожарной опасности этих веществ, материалов, изделий и оборудования или информации о мерах пожарной безопасности при обращении с ними, если предоставление такой информации обязательно, —

влечет наложение административного штрафа на должностных лиц в размере от пятнадцати тысяч до двадцати тысяч рублей; на юридических лиц — от девяноста тысяч до ста тысяч рублей.

8. Утратил силу. — Федеральный закон от 28.05.2017 N 100-ФЗ.

9. Нарушение экспертом в области оценки пожарного риска порядка оценки соответствия объекта защиты требованиям пожарной безопасности, установленным законодательными и иными правовыми актами Российской Федерации, при проведении независимой оценки пожарного риска (аудита пожарной безопасности) либо подписание им заведомо ложного заключения о независимой оценке пожарного риска (аудите пожарной безопасности) —

влечет наложение административного штрафа на должностных лиц в размере от пятнадцати тысяч до двадцати тысяч рублей или дисквалификацию на срок от одного года до трех лет.

Вернуться к оглавлению : КоАП РФ с последними изменениями (в действующей редакции)

Комментарии к статье 20.4 КоАП РФ, судебная практика применения

Такой вид наказания по статье 20.4 КоАП РФ как предупреждение, может быть назначен всем субъектам, указанным в санкции статьи

«Вопрос 15: Можно ли в соответствии с ч. 1 ст. 20.4 КоАП РФ назначить должностным лицам, лицам, осуществляющим предпринимательскую деятельность без образования юридического лица, юридическому лицу административное наказание в виде предупреждения?

Ответ: Согласно ч. 1 ст. 20.4 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях нарушение требований пожарной безопасности, установленных стандартами, нормами и правилами, за исключением случаев, предусмотренных ст. ст. 8.32, 11.16 Кодекса, влечет предупреждение или наложение административного штрафа на граждан в размере от пяти до десяти минимальных размеров оплаты труда; на должностных лиц — от десяти до двадцати минимальных размеров оплаты труда; на лиц, осуществляющих предпринимательскую деятельность без образования юридического лица, — от десяти до двадцати минимальных размеров оплаты труда или административное приостановление деятельности на срок до девяноста суток; на юридических лиц — от ста до двухсот минимальных размеров оплаты труда или административное приостановление деятельности на срок до девяноста суток.

Поскольку штраф имеет материальное выражение, законодателем в зависимости от субъекта административной ответственности указаны суммы штрафа, которые могут быть наложены на граждан, должностных лиц, лиц, осуществляющих предпринимательскую деятельность без образования юридического лица, юридических лиц.

Однако структура санкции не позволяет сделать вывод о том, что предупреждение может быть наложено только на граждан.

Из буквального толкования указанной нормы следует, что такой вид административного наказания, как предупреждение, может быть назначен всем субъектам, указанным в санкции ч. 1 ст. 20.4 Кодекса» («Обзор законодательства и судебной практики Верховного Суда Российской Федерации за третий квартал 2006 года», утвержден Постановлением Президиума Верховного Суда РФ от 29.11.2006, извлечение)

Составление протокола инспекторами городов субъектов РФ (позиция Верховного Суда РФ):

«Вопрос 4. Обладают ли государственные инспектора городов (районов) субъектов Российской Федерации по пожарному надзору полномочиями на составление протоколов об административных правонарушениях, предусмотренных ч. 1 ст. 20.4 КоАП РФ и совершенных индивидуальными предпринимателями и юридическими лицами?

Ответ: …государственные инспектора городов (районов) субъектов Российской Федерации по пожарному надзору вправе составлять протоколы об административных правонарушениях, предусмотренных ч. 1 ст. 20.4 КоАП РФ, независимо от того, какими лицами совершены эти правонарушения» («Обзор судебной практики Верховного Суда Российской Федерации за четвертый квартал 2010 года», утвержден постановлением Президиума Верховного Суда РФ от 16.03.2011, извлечение)

Кодекс Украины об административных нарушениях
Статья 204-1. Незаконное пересечение или попытка незаконного пересечения государственной границы Украины

Пересечение или попытка пересечения государственной границы Украины любым способом вне пунктов пропуска через государственную границу Украины или в пунктах пропуска через государственную границу Украины без соответствующих документов или с использованием поддельного документа или содержащих недостоверные сведения о лице, или без разрешения соответствующих органов власти —

влекут наложение штрафа от двухсот до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан или административный арест на срок до пятнадцати суток с конфискацией орудий и средств совершения правонарушения.

Те же действия, совершенные группой лиц или лицом, которое в течение года было подвергнуто административному взысканию за одно из нарушений, предусмотренных частью первой настоящей статьи, —

влекут наложение штрафа от пятисот до восьмисот тысяч рублей либо административный арест на срок от десяти до пятнадцати суток с конфискацией орудий и средств совершения правонарушения.

Действие настоящей статьи не распространяется на случаи возвращения в Украину без установленных документов граждан Украины, которые стали жертвами преступлений, связанных с торговлей людьми, а также на случаи прибытия в Украину иностранцев или лиц без гражданства с намерением получить убежище или быть признанными в Украине беженцами или лицами, которые нуждаются в дополнительной защите, если они обратились с заявлением о предоставлении убежища или заявлением о признании беженцем или лицом, нуждается в дополнительной защите, в соответствии с Законом Украины «о беженцах и лицах, нуждающихся в дополнительной или временной защите «.

Статья 204 АПК РФ. Требования к заявлению о привлечении к административной ответственности (действующая редакция)

1. Заявление о привлечении к административной ответственности лиц, осуществляющих предпринимательскую и иную экономическую деятельность, должно соответствовать требованиям, предусмотренным частью 1, пунктами 1, 2 и 10 части 2, частью 3 статьи 125 настоящего Кодекса.

В заявлении должны быть также указаны:

1) дата и место совершения действий, послуживших основанием для составления протокола об административном правонарушении;

2) должность, фамилия и инициалы лица, составившего протокол об административном правонарушении;

3) сведения о лице, в отношении которого составлен протокол об административном правонарушении;

4) нормы закона, предусматривающего административную ответственность за действия, послужившие основанием для составления протокола об административном правонарушении;

5) требование заявителя о привлечении к административной ответственности.

2. К заявлению прилагаются протокол об административном правонарушении и прилагаемые к протоколу документы, а также уведомление о вручении или иной документ, подтверждающие направление копии заявления лицу, в отношении которого составлен протокол об административном правонарушении.

  • URL
  • HTML
  • BB-код
  • Текст

Комментарий к ст. 204 АПК РФ

1. Согласно ч. 2 ст. 202 АПК РФ производство по делам о привлечении к административной ответственности возбуждается в арбитражных судах на основании заявлений органов и должностных лиц, уполномоченных в соответствии с федеральным законом составлять протоколы об административных правонарушениях. Данное заявление должно отвечать требованиям, предусмотренным коммент. статьей.

2. В случае несоответствия заявления требованиям, установленным ч. 1 коммент. статьи, а также при отсутствии в приложении к заявлению документов, перечисленных в ч. 2 коммент. статьи, суд, руководствуясь ст. 128 АПК РФ, выносит определение об оставлении заявления без движения.

3. При получении протокола об административном правонарушении и иных документов без заявления суд возвращает их административному органу без вынесения определения в связи с отсутствием оснований для решения вопроса о возбуждении производства по делу в арбитражном суде.

4. При рассмотрении данной категории дел суд не связан требованием административного органа о назначении конкретного вида и размера наказания и определяет его, руководствуясь общими правилами назначения наказания, в том числе с учетом смягчающих и отягчающих обстоятельств. Поэтому отсутствие в заявлении о привлечении к административной ответственности указания на конкретный вид и (или) размер подлежащего назначению наказания не является основанием для оставления заявления без движения.

5. При поступлении заявления о привлечении к административной ответственности за совершение правонарушения, рассмотрение дела о котором не отнесено ч. 3 ст. 23.1 КоАП РФ к подведомственности арбитражного суда, суд выносит определение о возвращении заявления применительно к п. 1 ч. 1 ст. 129 АПК РФ.

6. В случае установления неподведомственности дела на стадии его рассмотрения суд, руководствуясь п. 1 ч. 1 ст. 150 АПК РФ, выносит определение о прекращении производства в арбитражном суде и возвращении протокола об административном правонарушении и прилагаемых к нему документов административному органу. Вынесение указанного определения не является основанием для прекращения производства по делу об административном правонарушении и влечет лишь прекращение рассмотрения заявления административного органа в арбитражном суде.

7. Содержащиеся в заявлении фактические обстоятельства совершения действий, послуживших основанием для составления протокола об административном правонарушении, должны быть четко изложены, причем квалификация административного правонарушения по конкретной статье (части) КоАП РФ должна вытекать из указанных обстоятельств. Неконкретность содержания заявления, расплывчатое, нечеткое изложение даты, места и иных обстоятельств административного правонарушения нарушают предусмотренное ч. 2 ст. 45 Конституции РФ право каждого на защиту.

8. В заявлении о привлечении к административной ответственности за совершение нескольких административных правонарушений обстоятельства, перечисленные в ч. 2 п. 1 коммент. статьи, должны быть изложены применительно к каждому правонарушению.

9. Помимо характера совершенного лицом административного правонарушения и личности виновного рекомендуется также отражать в заявлении имущественное положение лица, в отношении которого составлен протокол об административном правонарушении, обстоятельства, смягчающие административную ответственность, и обстоятельства, отягчающие административную ответственность.

10. Обстоятельства совершенного лицом административного правонарушения должны излагаться путем употребления всем понятных выражений. Недопустимо в заявлении о привлечении к административной ответственности лиц, осуществляющих предпринимательскую и иную экономическую деятельность, употреблять неточные формулировки, использовать непринятые сокращения и слова, неприемлемые в официальных документах, а также загромождать заявление описанием обстоятельств, не имеющих отношения к рассматриваемому делу. Приводимые в анализируемом процессуальном документе специальные термины, а также не всем понятные выражения должны быть разъяснены.

11. Закон не указывает на обязательность изложения в заявлении о привлечении к административной ответственности доказательств, обосновывающих совершение лицом административного правонарушения. Необходимо и достаточно изложить сведения о фактических обстоятельствах деяния, поскольку они устанавливаются прилагаемыми к заявлению или истребуемыми затем арбитражным судом доказательствами, и дать произошедшему административно-правовую оценку.

12. В заявлении о привлечении к административной ответственности лиц, осуществляющих предпринимательскую и иную экономическую деятельность, должны быть четко изложены обстоятельства, перечисленные в коммент. статье.

13. Когда в арбитражный суд заявление подается прокурором, который возбудил дело об административном правонарушении, вместо протокола к заявлению прилагается постановление о возбуждении дела об административном правонарушении.

14. См. также комментарий к ст. ст. 122, 123, 125, 189, 203 АПК РФ.

Ст 204 Ч 1 коап рф

Статья 204. Требования к заявлению о привлечении к административной ответственности

1. Заявление о привлечении к административной ответственности лиц, осуществляющих предпринимательскую и иную экономическую деятельность, должно соответствовать требованиям, предусмотренным частью 1, пунктами 1, 2 и 10 части 2, частью 3 статьи 125 настоящего Кодекса.
В заявлении должны быть также указаны:
1) дата и место совершения действий, послуживших основанием для составления протокола об административном правонарушении;
2) должность, фамилия и инициалы лица, составившего протокол об административном правонарушении;
3) сведения о лице, в отношении которого составлен протокол об административном правонарушении;
4) нормы закона, предусматривающего административную ответственность за действия, послужившие основанием для составления протокола об административном правонарушении;
5) требование заявителя о привлечении к административной ответственности.
2. К заявлению прилагаются протокол об административном правонарушении и прилагаемые к протоколу документы, а также уведомление о вручении или иной документ, подтверждающие направление копии заявления лицу, в отношении которого составлен протокол об административном правонарушении.

Комментарий к статье 204
1. Часть 1 комментируемой статьи предусматривает требования к заявлению,
обусловленные особым характером дел об административных правонарушениях. В соответствии с
п. 5 ч. 1 настоящей статьи в заявлении должно быть указано требование заявителя о привлечении
лица к ответственности. Меру этой ответственности определяет только арбитражный суд, что
необходимо учитывать при составлении заявления.
2. Протокол, предусмотренный ч. 2 комментируемой статьи, согласно ст. 28.2 КоАП
составляется во всех случаях совершения административного правонарушения, за исключением
случаев, предусмотренных ст. 28.4, ч. 1 ст. 28.6 КоАП. Согласно ст. 28.4 КоАП в том случае, если

385
дело возбуждено прокурором, то выносится постановление, в связи с чем протокол не
составляется. В соответствии с ч. 1 ст. 28.6 КоАП протокол не составляется, если при совершении
административного правонарушения назначается административное наказание в виде
предупреждения или административного штрафа в размере, не превышающем одного
минимального размера оплаты труда, а при нарушении таможенных правил — в размере, не
превышающем 10 минимальных размеров оплаты труда, а уполномоченным на то должностным
лицом на месте совершения административного правонарушения оформляется предупреждение
либо налагается и взимается административный штраф.
3. Перечень должностных лиц, уполномоченных составлять протоколы об административных
правонарушениях, содержится в ст. 28.3 КоАП. В протоколе об административном
правонарушении указываются дата и место его составления, должность, фамилия и инициалы
лица, составившего протокол, сведения о лице, в отношении которого возбуждено дело об
административном правонарушении, фамилии, имена, отчества, адреса мест жительства
свидетелей и потерпевших, если имеются свидетели и потерпевшие, место, время совершения и
событие административного правонарушения, статья КоАП или закона субъекта РФ,
предусматривающая административную ответственность за данное административное
правонарушение, объяснение физического лица или законного представителя юридического лица,
в отношении которых возбуждено дело, иные сведения, необходимые для разрешения дела.
4. Лицам, в отношении которых возбуждено дело об административном правонарушении,
должна быть предоставлена возможность ознакомления с протоколом об административном
правонарушении. Кроме того, им, а также потерпевшему вручается под расписку копия протокола
об административном правонарушении. Данный документ должен быть представлен в суд
одновременно с заявлением о возбуждении дела.
5. Статья 28.8 КоАП устанавливает срок для направления протокола (постановления
прокурора) об административном правонарушении в арбитражный суд. Этот срок — сутки с момента
составления протокола (вынесения постановления) об административном правонарушении. В
случае если ответственность за правонарушение включает в себя административный арест либо
административное выдворение, то протокол передается на рассмотрение судье немедленно после
его составления. Комментируемая статья не предусматривает необходимости представления в
суд документа, подтверждающего направление в суд заявления о привлечении к
административной ответственности. Таким образом, возможна ситуация, когда суд не сможет
проверить соблюдение лицом, составившим протокол об административном правонарушении,
срока, предусмотренного в ч. 1 ст. 28.8 КоАП.
6. При обнаружении в ходе рассмотрения дела недостатков в протоколе административные
органы, составившие протокол, должны устранить их в течение трех дней со дня их поступления
(получения) от судьи. Материалы дела об административном правонарушении с внесенными в них
изменениями и дополнениями возвращаются судье в течение суток со дня устранения
соответствующих недостатков.
7. Протокол является обязательным документом для представления в суд по данным
категориям дел. Однако основанием для возбуждения дела является заявление, составленное
согласно комментируемой статье. В случае несоответствия заявления требованиям,
установленным ч. 1 настоящей статьи, а также при отсутствии в приложении к заявлению
документов, перечисленных в ч. 2, суд, руководствуясь ст. 128 АПК РФ, выносит определение об
оставлении заявления без движения.
При получении протокола об административном правонарушении и иных документов без
заявления суд возвращает их административному органу без вынесения определения в связи с
отсутствием оснований для решения вопроса о возбуждении производства по делу в арбитражном
суде.
При рассмотрении данной категории дел суд не связан требованием административного
органа о назначении конкретного вида и размера наказания и определяет его, руководствуясь
общими правилами назначения наказания, в том числе с учетом смягчающих и отягчающих
обстоятельств. Поэтому отсутствие в заявлении о привлечении к административной
ответственности указания на конкретный вид и (или) размер подлежащего назначению наказания
не является основанием для оставления заявления без движения.
Установив при принятии заявления о привлечении к административной ответственности
факт составления протокола и оформления других материалов дела неправомочными лицами,
неправильное составление протокола и оформление других материалов дела либо неполноту
представленных материалов, которая не может быть восполнена при рассмотрении дела, суд,
руководствуясь ст. 29.4 КоАП, выносит определение о возвращении заявления вместе с
протоколом об административном правонарушении и прилагаемыми к нему документами
административному органу .
———————————

386
Пункты 5, 7 Постановления Пленума ВАС РФ от 2 июня 2004 г. N 10 «О некоторых
вопросах, возникших в судебной практике при рассмотрении дел об административных
правонарушениях».
Пункт 6 Постановления Пленума ВАС РФ от 2 июня 2004 г. N 10 «О некоторых вопросах,
возникших в судебной практике при рассмотрении дел об административных правонарушениях»
дает разъяснение по вопросу подачи заявления с нарушением норм о подведомственности дела.
При поступлении заявления о привлечении к административной ответственности за совершение
правонарушения, рассмотрение дела о котором не отнесено ч. 3 ст. 23.1 КоАП к
подведомственности арбитражного суда, суд выносит определение о возвращении заявления
согласно п. 1 ч. 1 ст. 129 АПК РФ.

Коментар до статті 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, —

карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

3. Незаконне виготовлення товарів, вказаних у частині першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі від п’яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення.

1. Об’єктом злочину є запроваджений з метою захисту економічних інтересів держави порядок виробництва й обігу підакцизних товарів. Додатковим факультативним об’єктом виступає Життя і здоров’я людей як споживачів недоброякісної підакцизної продукції.

2. Предметом злочину є: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари.

Акцизним збором визнається непрямий податок на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. Акциз є одним із стабільних і суттєвих джерел поповнення бюджету держави, встановлюється, як правило, на високоліквідну, високорентабельну чи монопольну продукцію, виконує не лише фіскальну, а й регулюючу, а інколи і природоохоронну функцію. Переліки підакцизних товарів затверджуються і періодично переглядаються ВР.

Алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 Об, 22 08.

Крім власне алкогольних напоїв, до підакцизних товарів належать етиловий неденатурований спирт з вмістом спирту не менш

як 80 відсотків об’ємних одиниць, спирт етиловий та інші спиртні денатуровані напої будь-якої міцності, а також складові спиртові напівфабрикати, які використовуються для виготовлення алкогольних напоїв.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (чача, арака тощо) не визнаються предметом цього злочину, їх виготовлення (шляхом відокремлення перегонкою чи іншим способом) або зберігання з метою збуту, а також придбання, що не переслідує мету продажу, розглядаються як адміністративні проступки (ст. ст. 176, 177 КАП). За наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 203, особа, яка займається виготовленням міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, може бути притягнена до відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності. Законодавство дозволяє громадянам в домашніх умовах для власного споживання виготовляти виноградні і плодово-ягідні вина, наливки і настоянки.

Тютюновими виробами визнаються сигарети, цигарки, сигари, сигарили (тонкі сигари), а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну і його замінники (наприклад, гвоздика), які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання.

До інших підакцизних товарів на сьогоднішній день належать:

1) деякі транспортні засоби та шини до них; 2) ювелірні вироби;

3) нафтопродукти (авіаційний бензин, реактивне паливо, моторні бензини певних марок, дизельне пальне тощо); 4) деякі продукти харчування (наприклад, кава, ікра осетрових, краби готові або консервовані, шоколад з начинкою або без начинки, пиво солодове);

5) інші товари (одяг хутровий із норки, нутрії, песця або лисиці, одяг із натуральної шкіри, рушниці спортивні, мисливські та для стрільби по мішенях, магнітофони та інша звукозаписувальна апаратура, печі мікрохвильові, офісні меблі, телевізійні приймачі кольорового зображення, аудіокасети та відеокасети без записів та із записами, компакт-диски тощо).

У разі необхідності питання про віднесення того чи іншого товару до категорії підакцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення товарознавчої експертизи.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у таких діях: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів (ч. 1 ст. 204); 5) незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів (ч. 2 ст. 204).

При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 лише за умови, що таке виготовлення здійснюється: а) шляхом відкриття підпільних цехів; б) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або в) особою, яка раніше була засуджена за ст. 204.

Придбання підакцизних товарів означає, що особа у будь-який спосіб (купівля, обмін тощо) дістає фактичну можливість володіти, користуватись і розпоряджатись відповідними предметами.

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов’язані з перебуванням підакцизних товарів у володінні винного (при собі, у будь-якому приміщенні, транспортному засобі, спеціальній схованці тощо). Зберігання — триваючий злочин, який має визнаватись закінченим з моменту, коли особа за власною ініціативою (знищила, викинула або збула товар) або всупереч своїй волі (наприклад, підакцизні товари вилучені працівниками міліції) фактично припинила володіти відповідними предметами.

Збут означає будь-які сплатні чи безоплатні форми реалізації підакцизних товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи (наприклад, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу, відшкодування завданих збитків або як оплата виконаної роботи чи наданих послуг). Поняттям збуту охоплюється оптова і роздрібна торгівля підакцизними товарами, у т.ч. на розлив.

Під час збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів можуть використовуватись незаконно виготовлені, незаконно отримані або підроблені марки акцизного збору, у зв’язку з чим дії винних потребують додаткової кваліфікації за ст. 216. Збут товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, тягне посилену кримінальну відповідальність (ч. З ст. 204).

Транспортування — це переміщення підакцизних товарів транспортом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда (ст. 201). Поняттям транспортування охоплюється також пересилання.

Придбання, зберігання, збут чи транспортування утворюють склад цього злочину за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, законодавство забороняє роздрібну торгівлю етиловим, коньячним і плодовим спиртом, а також. роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами з рук та в не пристосованих для цього приміщеннях, на території дошкільних, навчальних і лікувальних закладів та на прилеглих територіях, у місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках і в інших місцях, визначених місцевими органами влади.

За своєю конструкцією склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, які альтернативне становлять його об’єктивну сторону.

Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні товари, а потім з метою збуту зберігає чи транспортує їх або здійснює збут незаконно виготовлених предметів, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 204.

Виготовлення підакцизних товарів — це діяльність, пов’язана з випуском відповідної продукції і включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до реалізації підакцизної продукції, визначається її видом. Скажімо, виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватись шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення

смакових властивостей продукту.

З огляду на те, що поняттям виготовлення у ч. 2 ст. 204 охоплюється саме технологічний процес створення товарів, на кваліфікацію за цією нормою не впливає кількість фактично виробленої продукції. а також те, чи розпочала винна особа її реалізацію.

Виготовлення підакцизних товарів має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 204 лише за умови його незаконності (без державної реєстрації особи як суб’єкта підприємництва, без ліцензії, у разі фальсифікації

Якщо підакцизні товари (алкогольні напої, тютюнові вироби) виготовляються шляхом їх фальсифікації, дії винного за наявності для цього підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 204 і 229.

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, — це відповідні технічні пристосування (апарати, пристрої, прилади, агрегати, спиртосховища тощо), які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях. Питання про те, чи є виробництво підакцизних товарів масовим, вирішується у кожному конкретному випадку.

У разі незаконного виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення (домашні умови, кустарне виробництво, відкриття підпільного цеху тощо) на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливає.

Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні ознаки, вказані у ч. 2 або ч. З ст. 204, дії винного за наявності підстав можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 202 або за ст. 203. У разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу злочину, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності

(наприклад, за ст. 164 або ст. 177-2 КАП).

Відмежовуючи передбачений ст. 177-2 КАЛ проступок від злочину, передбаченого ст. 204, слід виходити з того, що адміністративна відповідальність має наставати лише у разі, коли правопорушення за своїм характером не тягне кримінальної відповідальності

4. Суб’єкт злочину загальний.

Протиправні дії з підакцизними товарами, вчинені службовою особою з використанням службового становища, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 204 і 364.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є мета збуту.

Придбання, зберігання або транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів без мети збуту, а, наприклад, для власного споживання розглядуваного складу злочину не утворює.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 204 ) є; 1) незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), що становить загрозу для життя і здоров’я людей;

2) незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (див. коментар до ст. 227). Сировина — це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці,

Створення загрози для життя і здоров’я людей означає, що внаслідок використання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров’я або смерті хоча б однієї людини у разі споживання вказаної продукції.

Поняття отруєння людей означає смерть однієї або кількох осіб внаслідок вживання підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини (матеріалів). Іншими тяжкими наслідками слід визнавати, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або декільком особам, масове захворювання людей.

Суспільне небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди життю або здоров’ю споживачів недоброякісних підакцизних товарів за умови психічного ставлення до цих наслідків у формі необережності охоплюються ч, 3 ст. 204 і не потребують додаткової кваліфікації за ст. ст. 119, 128. У разі встановлення умислу на заподіяння шкоди життю або здоров’ю людей, дії того, хто збуває відповідні підакцизні товари, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 204 і відповідною статтею розділу ІІ Особливої частини КК (зокрема, ст. ст. 115 або 121).

Закон України»Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995р.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» від 19 грудня 1995р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» від 24 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) від 11 липня 1996р.

Дєкрет КМ ‘Про акцизний збір» від 26 грудня 1992р.

Постанова ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12 вересня 1996р.

Указ Президента України «Про платників та порядок сплати акцизного збору» № 453від 11 травня 1998р.

Указ Президента України «Про державну монополію на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 806 від 22 липня 1998р.

Указ Президента України «Про порядок реалізації деяких підакцизних товарів та обчислення акцизного збору» № 1385 від 29 грудня 1998р.

Указ Президента України Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 510 від 11 липня 2001 р.

Положення про порядок контролю за зберіганням, відпуском і транспортуванням спирту етилового. Затверджене постановою КМ № 1438 від 2 грудня 1996 р.