Нормы права институт права и система права

Автор: | 14.03.2019

Теорія держави і права: Підручник

Автор: Скакун О.Ф. | Рік видання: 2001 | Видавець: Харків: Консум | Кількість сторінок: 656

  • Головна
  • Теорія держави і права
  • Теорія держави і права: Підручник
  • § 6. Інститут і підгалузь права

§ 6. Інститут і підгалузь права

Якщо система права складається з галузей, то самі галузі складаються з підгалузей, інститутів і норм права. Окремими взаємозалежними елементами галузі є інститути права.

Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов’язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин.

Інститути права — необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь права має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ. Наприклад, галузь конституційного права — «інститут громадянства», «інститут виборчого права» та ін. Галузь цивільного права — інститути «купівлі-продажу», «представництва», «спадкування», «відшкодування шкоди», «дарування» та ін. Галузь кримінального права — інститут «необхідної оборони», інститут «крайньої необхідності», інститут «затримання особи, яка явно вчинила суспільне небезпечне діяння» та ін. Галузь екологічного права — інститут права власності на природні ресурси і об’єкти, інститут природокористування, інститут правової охорони природних ресурсів і навколишнього середовища і т.д.

Проте інститути права можуть складатися з правових норм різних галузей, бути міжгалузевими. Головне призначення інститутів права — у межах своєї групи однорідних суспільних відносин забезпечити суцільне, відносно закінчене регулювання.

Наведемо класифікацію інститутів права.

Інститути права за сферою поширення (або за складом):

— галузеві (інститут спадкування);

— міжгалузеві (інститут відповідальності за екологічні правопорушення, інститут приватної власності).

Інститути права за функціональною роллю:

— регулятивні (інститут міни);

— охоронні (інститут кримінальної відповідальності). Інститути права за субординацією у правовому регулюванні:

— матеріальні (інститут підряду);

— процесуальні (інститут порушення кримінальної справи). Родинні інститути однієї й тієї самої галузі права утворюють

Підгалузь права — система однорідних предметно пов’язаних інститутів певної галузі права. Підгалузі є у багатьох галузей права. Наприклад, цивільне право має підгалузі: право власності, зобов’язальне право, спадкове право, авторське право та ін.; фінансове право — банківське і податкове право; екологічне — лісове, гірниче, водне.

Вопрос 2.2 Норма права, институт права и система права.

Норма права – это общеобязательное, формально определенное правило поведения, устанавливаемое и обеспечиваемое государством и направленное на урегулирование общественных отношений.

Юридическая норма – первичная клеточка права, исходный элемент его системы. Поэтому естественно, что данной норме свойственны основные черты права как особого социального явления.

Из этого не следует, однако, что понятия «право» и «норма права» совпадают. Они соотносятся между собой как целое и часть.

К признакам нормы права относят:

1.Общеобязательность (она представляет собой властное предписание государства относительно возможного и должного поведения людей);

2.формальная определенность (она выражается в письменной форме в официальных документах, с помощью чего определяет рамки деяний субъектов);

3.связь с государством (она устанавливается государственными органами и обеспечивается мерами государственного воздействия – принуждением и стимулированием);

4. представительно обязывающий характер (она не только предоставляет одним субъектам права, но и возлагает на других субъектов обязанности, ибо нельзя реализовать право без обязанности и обязанность без права);

5.системность (она выступает в виде специфической макросистемы, состоящей из таких взаимоупорядоченных элементов как гипотеза, диспозиция и санкция).

Выступая «клеточкой» права, норма в тоже время есть сложное образование, обладающее признаком системности, структурированности.

Структура юридической нормы – это упорядоченная совокупность необходимых элементов, обеспечивающих ее функциональную самостоятельность. Данная структура показывает, из каких частей состоит норма и как они взаимосвязаны. Таких частей три:

1)гипотеза – элемент нормы права, указывающий на условия ее действия (время, место, субъектный состав и т.п.), который определяется путем закрепления юридических фактов;

2)диспозиция – элемент нормы права, определяющий модель поведения субъектов с помощью установления прав и обязанностей, возникающих при наличии в гипотезе юридических фактов; диспозиция выступает основной регулирующей частью нормы, ее ядром;

3)санкция – элемент нормы права, предусматривающий последствия для субъекта. Реализующего диспозицию. Они могут быть как негативными, неблагоприятными – меры наказания, так и позитивными – меры поощрения.

Совокупность этих элементов обеспечивают функцию нормы по регулированию общественных отношений.

Институт права – это совокупность юридических норм, регулирующих определенный вид (группу) общественных отношений.

1) в зависимости от характера институты подразделяются на

-материальные (институт подряда)

-процессуальные (институт возбуждения уголовного дела)

2) в зависимости от сферы распространения на

-отраслевые (институт наследования)

-межотраслевые (институт частной собственности)

3)в зависимости от функциональной роли на

-регулятивные (институт мены)

-охранительные (институт привлечения к уголовной ответственности).

Система однородных институтов определенной отрасли права образуется подотрасль права. Так, авторское, изобретательское, жилищное право являются подотраслями гражданского права; налоговое право – подотраслью финансового права; муниципальное – подотраслью административного права.

Право кроме внешней формы имеет и внутреннюю, под которой понимается его строение.

Система права — это внутренняя структура права, состоящая из взаимосогласованных норм, институтов, подотраслей и отраслей права.

Черты системы права:

-ее первичным элементом выступают нормы права, которые объединяются в более крупные образования – институты, подотрасли, отрасли;

-ее элементы непротиворечивы, внутренне согласованны, взаимоувязаны, что предает ей целостность и единство;

-она обусловлена социально-экономическими, политическими, национальными, религиозными, культурными, историческими факторами;

-имеет объективный характер, ибо зависит от объективно существующих общественных отношений и не может создаваться по чисто субъективному усмотрению людей.

Понятие «система права» не следует отождествлять с понятием «правовая система». Последнее шире по своему объему и включает в себя, помимо системы права, юридическую практику и господствующую правовую идеологию. Таким образом, правовая система и система права соотносятся как целое и часть.

Дата добавления: 2015-04-18 ; просмотров: 15 ; Нарушение авторских прав

Нормы права институт права и система права

Система права — это объективно обусловленная единство и согласованность правовых норм государства и их распределение на отдельные взаимосвязаны между собой составные элементы: отрасли права, подотрасли права и правовые ин титут.

Признаки системы права:

1) объективная обусловленность системы права проявляется в том, что право регулирует все важнейшие общественные отношения, изменяются одновременно с изменениями государства и общества

Это происходит объективно в связи с развитием общества. Государство, устанавливая и санкционируя правовые нормы, объединяет их в различные составляющие правовой системы, с целью облегчения нахождения любой й нормы и реализации;

2) единство системы права проявляется в том, что правовые нормы любого государства, в которых бы объединениях они не были, являются отдельными частями одной системы права, то есть единого целостного правового образований ние

3) согласованность правовых норм в системе права проявляется в том, что нормы тесно связаны между собой и находятся в постоянном взаимодействии. Так в 42. Конституции Украины закрепляет право каждого на предпр риемницьку деятельность, не запрещается законом и определяет отдельные принципы этой деятельности. Положения настоящей статьи конкретизируются в. Хозяйственном кодексе Украины и в сотнях других нормативно правов их актах, в том числе в отдельном разделе. Особенной части. Уголовного кодекса Украины»Преступления в сфере хозяйственной деятельности»Только взаимодействие всех этих норм обеспечивает регулирование отношений, эт ‘связанных с предпринимательской деятельностьюою діяльністю;

4) организационная структурированность системы права, т.е. ее внутреннее устройство, неразрывно связаны между собой правовые комплексы, отрасли, подотрасли права, правовые институты и нормы права;

5) разграничения норм права по предмету и методу правового регулирования, именно по этому критерию нормы права делятся на отрасли права

Подводя итог характеристики системы права и ее признаков, нельзя не согласиться с точкой зрения. ВО. Котюка, что каждая система права складывается исторически и она обусловлена ??определенными правовыми принципами правового государства и гражданского общества. К ним можно отнести: принцип народовластия, разделения властей, принцип равенства и равноправия граждан, принцип справедливости, принцип единства прав и обязанностей, принцип взаимоуважения и взаимно ответственности и лица, принципы естественного права на жизнь, безопасность, свободу, собственность, мир, социальную защищенность и т.д.. Все эти принципы и загальнол. Иудейские ценности, которые выражаются в нормах права и законодательства, объединяют систему права в единый организм, в единую согласованную систему норм, правовых институтов и отраслейзей»

27 Общая понятие отрасли, подотрасли права и правового института

. Отрасль права — это система правовых норм, объединенных на основании общего предмета и методов правового регулирования, регулирующего определенную сферу общественных отношений

Предметом правового регулирования являются общественные отношения, регламентируемые нормами отрасли. Многообразие общественных отношений определяет многие предметы регулирования. Так, предметом регулирования нормами си имейного права являются семейные отношения, трудового права — трудовые отношения, финансового права — финансовые отношения, уголовного права — отношения, связанные с преступлением и наказанием за его совершениеня.

Предмет правового регулирования дает ответ на вопрос — какие общественные отношения регулируются нормами отрасли и дает возможность определить в какой области искать нормы, регулирующие эти отношения

Методом правового регулирования является приемы и способы, с помощью которых нормы отрасли влияют на общественные отношения определенной сферы, упорядочивают их относительно целей и задач правового регулирования. Для ре из них в отрасли права характерны различные методы. Так, основным методом гражданского права является диспозитивный метод, который характеризуетсяя:

— юридическим равенством сторон;

— автономией воли сторон;

— имущественной самостоятельностью сторон;

— особым способом разрешения споров (судебным);

— наличием имущественной ответственности сторон

Для уголовного права характерно императивный метод, связанный с запретом общественно-опасных деяний, определенных как преступления и установлением наказаний за нарушение этих запретов

Следует подчеркнуть, что предмет правового регулирования только вместе с соответствующими методами являются основанием для разграничения правовых норм на различные отрасли права

Подотрасль права — это совокупность правовых норм, является составной частью отрасли права, которая регулирует определенный вид общественных отношений, характерных для данной отрасли права. Не все отрасли права имеют в ск примере подотрасли права.

Гражданское право Украины состоит из подотраслей:

— личные неимущественные права физического лица;

— право собственности и другие вещные права;

— право интеллектуальной собственности;

Подотрасли гражданского права легко определить по названию книги. Гражданского кодекса Украины

Отдельные отрасли права Украины имеют в своем составе подотрасли, нормы которых содержатся в кодексах и различных нормативно-правовых актах соответствующего законодательства. Так, финансовое право состоит из следующих х подотраслей права:

— бюджетного права, нормы которого кодифицированы и содержатся в. Бюджетном кодексе Украины от 21062001 г;

— налогового права, нормы которого содержатся в налоговых законах Украины;

— банковского права, нормы которого содержатся в нормативных актах банковского законодательства

. Институт права — это группа правовых норм, является составной частью отрасли или подотрасли права, регулирующих однородные общественные отношения, которые тесно связаны между собой

а) отраслевые институты права, состоящие из норм одной отрасли, их легко определить по названию главы кодекса. Так, институтами трудового права:

— оплата труда и другие

б) межотраслевые институты права, состоящие из норм различных отраслей права, и которые можно определить только по содержанию правовых норм

Предыдущая СОДЕРЖАНИЕ Следующая

Поняття системи права, її структурні елементи. Співвідношення з правовою системою

Тема 10. Система права та система законодавства

1. Поняття системи права, її структурні елементи. Співвідношення з правовою системою

Питання про систему права – це питання про будову права, про те, як право організоване зсередини, як воно взагалі влаштоване.

Системність – одна з найважливіших якостей права, що властива йому об’єктивно. Об’єктивність цієї властивості означає, що система права не може бути сконструйована довільно, вона обумовлена закономірностями суспільного життя, регульованої соціальної сфери.

Системність права припускає його наступні характеристики:

а) єдність, цілісність;

б) внутрішня розчленованість, диференційованість,наявність елементів;

в) наявність структури – доцільного способу зв’язку елементів;

г) наявність мети (як системо утворюючого чинника).

Структура права, як і структури інших соціальних явищ, невидима і невідчутна, але вона може бути пізнана через вивчення двох моментів:

а) властивостей елементів (вони визначають структуру, її характер);

б) взаємодію елементів системи права. Соціальна структура проявляє себе саме через взаємодію елементів.

В юридичній дійсності склалась однозначна думка, що структурними елементами системи права є: норма права; інститут права; підгалузь права; галузь права.

Правова норма – первинний елемент системи права. Вона являє собою встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки, що надає учасникам регульованого відношення суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що покладає на них. Правові норми регулюють лише ті суспільні відносини, які на даний момент є для держави найбільш важливими, та об’єктивно потребують такого врегулювання.

Таким чином, система праваце об’єктивно обумовлена економічним і соціальним устроєм суспільства внутрішня організація права, яка полягає в єдності і погодженості всіх юридичних норм та диференціації їх на галузі (матеріальні та процесуальні), підгалузі та інститути права.

Головний елемент системи права галузь права.

Галузь права – це відносно самостійна частина системи права, що складається із сукупності однорідних правових норм, що відокремилися усередині даної системи, які регулюють певну сферу специфічних суспільних відносин своїм особливим методом (адміністративне, сімейне, кримінальне право тощо).

По субординації в правовому регулюванні розрізняють матеріальні і процесуальні галузі права.

Матеріальні галузі права (матеріальне право) – прямо регулюють суспільні

відносини. До них відносяться конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне і ін. галузі права.

Процесуальні галузі права (процесуальне право) – визначають процедуру реалізації норм матеріального права і похідні від нього.

Матеріальним галузям права – адміністративному, цивільному, кримінальному відповідають процесуальні галузі права – адміністративно–процесуальне, цивільно–процесуальне, кримінально–процесуальне.

Дискусійним є питання про природу комплексних галузей права. Їх називають ”не самостійними”, вважаючи, що вони не мають свого предмету і методу, або вважають, що вони є не галузями права, а галузями законодавства.

У рамках найбільш великих правових галузей виділяються підгалузі права, які поєднують кілька інститутів однієї й тієї ж галузі. Підгалузі права регулюють певні масиви суспільних відносин в межах певної галузі права.

Зовнішнім вираженням підгалузі є наявність у ній такої групи норм, що містить загальні принципові положення, властиві декільком (але не всім) правовим інститутам даної галузі.

Наприклад, галузь цивільного права має в своєму складі такі підгалузі: зобов’язальне право (об’єднує ряд правових інститутів – поставки, підряду, страхування), спадкове право, авторське право, патентне право, житлове право; галузь фінансового права – банківське право, податкове право; галузь екологічного права – лісове право, гірське право, водне право; конституційне право – виборче право.

Правовий інститут – це об’єктивно відокремлена всередині однієї галузі або декількох галузей права сукупність взаємозалежних юридичних норм, що регулюють невелику групу видових, якісно однорідних родинних відносин.

Наприклад, галузь конституційного права – ”інститут громадянства”, інститут ”виборчого права” і ін.

Галузь цивільного права – інститут ”купівлі – продажу”, інститут ”представництва”, інститут ”відшкодування шкоди”, інститут ”дарування” і ін.

Галузь кримінального права – інститут ”необхідної оборони”, інститут ”крайньої необхідності”, інститут ”співучасті” і ін.

Проте інститути права можуть складатися з правових норм різних галузей, бути міжгалузевими.

Класифікація правових інститутів різноманітна. Насамперед, інститути діляться:

  • по галузях права – на цивільні, кримінальні, адміністративні та ін.;
  • за принципом субординації – вони діляться на матеріальні (інститут лізингу, поставки в цивільному праві) та процесуальні (інститут закриття кримінальної справи – в кримінально – процесуальному праві);
  • за функціональним призначенням – регулятивні (інститут дарування в цивільному праві) та охоронні (інститут відкриття спадщини).

Крім того, інститути підрозділяються за сферою розповсюдження на:

  • галузеві – включають в себе норми однієї галузі права, наприклад (інститут громадянства в конституційному праві);
  • міжгалузеві – включають в себе норми двох і більше галузей права, наприклад (інститут відповідальності за екологічні злочини);
  • комплексні – інститут охорони праці, який включає в себе норми трудового права (створення безпечних умов праці), адміністративного права (порушення правил охорони праці), цивільного права (відшкодування збитків при погіршенні стану здоров’я), кримінального права (порушення законодавства по охороні праці, що призвело до тяжких наслідків чи смерті потерпілого).

Ряд авторів виділяють ще й субінститут права.

Система права та правова система.

Слід звернути увагу на відмінність понять ”система права” і ”правова система”.

Останнє охоплює всю правову дійсність в її системному, організованому вигляді. Правова система – це сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов’язаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи та захищаючи їх від правопорушень.

В правову систему входять всі правові явища, необхідні для процесу правового регулювання. Причому право (об’єктивне право), яке в даному випадку ми розглядаємо як систему, в правову систему входить як елемент разом з іншими елементами – правовідносинами, системою законодавства, юридичними фактами, правосвідомістю, законністю і ін.

Правова система більш ширше, комплексне явище ніж система права.

Структура системи права

Система права складається з елементів, які перебувають у певному взаємозв’язку та розкривають структуру права на різних рівнях, що дозволяє вести мову про право як ієрархічну структуру.

У цілому систему права формують юридичні норми, юридичні (правові) інститути та галузі права. Однака структура системи права не обмежується зазначеною тріадою. Ці три елементи формують, так би мовити, загальний кістяк системи права, є її основними рівнями. Крім них, наука відносить до складу елементів системи права і субінститути (підінститути), підгалузі та комплексні галузі права.

Базовим елементом, який знаходиться у фундаменті системи права, є юридична норма, або, як зазначають деякі автори, «нормативний припис», який визначається ними як елементарне, цільне, логічно завершене державно-владне веління нормативного характеру, безпосередньо виражене в тексті нормативно-юридичного акта.

При цьому слід пам’ятати, що зміст юридичної норми не дорівнює (не збігається), як правило, зі змістом якоїсь окремої статті (пункту, параграфу тощо) нормативно-юридичного акта. Юридична норма може знаходити відображення у сукупності статей нормативно-юридичного акта чи кількох актів. Загальну характеристику юридичної норми подано у 19 главі цього видання.

Юридичні норми формують інститути права. Точніше, юридичні норми, що регулюють досить вузький різновид суспільних відносин, утворюють інститут права, який можна визначити як порівняно невелику внутрішньо пов’язану групу юридичних норм, що регулюють визначений різновид суспільних відносин.

Інститути права об’єднують юридичні норми, які регламентують окремі ділянки суспільного життя. Вони існують у межах певних галузей права, при цьому їх, як правило, у кожній галузі досить багато.

Інститути права поділяють залежно від галузевою належності. Прикладами можуть слугувати:

• щодо конституційного права — інститут громадянства, інститут президентства тощо;

• щодо цивільного права — інститут права власності, інститут зобов’язань тощо;

• щодо кримінального права — інститут необхідної оборони, інститут крайньої необхідності, інститут неосудності тощо;

• щодо сімейного права — інститут шлюбу, інститут прав та обов’язків подружжя тощо.

Класифікують інститути права також на галузеві та міжгалузеві (змішані): перші притаманні окремо взятій галузі права (наприклад, інститут президентства), а другі — кільком галузям, наприклад, інститут права власності, який є інститутом не лише цивільного права, а й конституційного, земельного тощо права.

Можна поділяти юридичні інститути на прості та складні (або комплексні). Простим є інститут, у межах якого немає поділу юридичних норм на підгрупи, тоді як складний формується окремими комплексами, відносно самостійними групами юридичних норм, останні групи називають субінститутами, або підінститутами права. Наприклад, у цивільному праві інститут купівлі-продажу має такі субінститути: роздрібної купівлі-продажу, постачання, контрактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними й іншими ресурсами через приєднану мережу, міни, а інститут відшкодування шкоди містить, наприклад, такі субінститути: відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; відшкодування ніколи, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) тощо.

За метою впливу на суспільні відносини юридичних норм, які утворюють конкретний інститут права, виділяють: регулятивні, охоронні й установчі інститути права:

• регулятивні спрямовані на регулювання певної групи суспільних відносин (наприклад, інститут суперфіції у земельному праві);

• охоронні утворюють норми, призначені забезпечити захист певних відносин (наприклад, інститут відповідальності у цивільному чи господарському праві);

• установчі визначають положення (статуси) конкретних суб’єктів права (наприклад, інститут президентства).

Можливі й інші критерії поділу юридичних інститутів на групи. Одним зі структурних елементів системи права є галузь права — це складова системи права, яка утворюється досить великою кількістю юридичних норм, що регулюють умовно самостійні сфери суспільних відносин.

Усі галузі права поділяють на матеріальні та процесуальні; перші регулюють відносини між людьми та їх об’єднаннями, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, його купівлею-продажем, формами власності, трудовою та політичною діяльністю, державним управлінням, реалізацією суб’єктами прав і обов’язків, тобто встановлюють права і обов’язки сторін у правовідносинах, тоді як другі визначають порядок вирішення спорів, конфліктів, розслідування і судового розгляду злочинів та інших правопорушень, тобто регламентують питання, пов’язані з реалізацією цих прав.

Галузі права є відносно відокремленими елементами системи права, які виділяються виходячи з предмета правового регулювання. Питання про те, які саме галузі права формують систему права, є дискусійним. Однак майже всі вчені-юристи визнають наявність у системі права будь-якої країни певних галузей права, зокрема, конституційного, кримінального» цивільного, адміністративного, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального, фінансового, трудового, земельного тощо.

Конституційне (державне) право — це система юридичних норм, які закріплюють основи суспільного і державного ладу, засади політики і здійснення державної влади, взаємодії держави і громадян, їх основні права, свободи та обов’язки тощо. Ці норми містяться насамперед у Конституції країни (однак не виключно). Предметом правового регулювання конституційного права є основоположні суспільні відносини. Норми (положення) конституційного права через специфіку (предмет правового регулювання, зокрема) відіграють системоутворюючу роль у формуванні всього комплексу правовідносин у країні, забезпечують функціонування механізмів політичної влади (в тому числі державної та комунальної), його економічно-суспільного життя.

Якщо вести мову про галузь конституційного права України, то вона являє собою сукупність юридичних норм, які визначають (регулюють) насамперед особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні, державної та місцевої (місцеве самоврядування).

Ці відносини характеризуються певною специфікою, а саме: стосуються найважливіших сфер життєдіяльності суспільства; виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя. Саме тому можна стверджувати, що структуру предмета галузі конституційного права України складають:

• основні відносини політичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою);

• найважливіші економічні відносини (скажімо, регламентація існуючих форм власності та механізмів її захисту);

• відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свободи, обов’язки та ступінь їх гарантованості з боку держави);

• відносини, що складаються в процесі реалізації права народу на самовизначення і пов’язані з державно-територіальним устроєм України;

• відносини щодо організації та діяльності державного апарату України;

• відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

Основним джерелом конституційного права в Україні є Конституція.

Кримінальне право — це система юридичних норм, спрямованих на боротьбу із злочинами шляхом встановлення діянь, які суспільство визнає злочинними та заходів кримінальної відповідальності за їх скоєння.

В Україні цю галузь права утворюють юридичні норми Кримінального кодексу.

Цивільне право — галузь права, яка складається з юридичних норм, які регулюють майнові й особисті немайнові відносини, що складаються між фізичними та юридичними особами як рівноправними суб’єктами права.

В Україні юридичні норми, які формують цю галузь права, закріплено в цілому комплексі нормативно-юридичних актів, насамперед у Цивільному кодексі.

Адміністративне право — це галузь права, утворена сукупністю юридичних норм, які регулюють управлінські відносини у сфері здійснення виконавчої влади, розпорядчої діяльності державного апарату, його взаємовідносини з іншими державними та громадськими організаціями і громадянами. Неодмінною ознакою відносин, які регулюються адміністративним правом, є наявність в їх складі суб’єкта, наділеного державно-владними повноваженнями. Норми адміністративного права є регулятором особливої категорії суспільних відносин, а саме: відносин, які складаються у сфері державного управління.

В Україні юридичні норми, які формують адміністративне право, знайшли закріплення в низці нормативно-юридичних актів, а норми, які стосуються правопорушень у сфері адміністративних відносин, і не підпадають під дію Кримінального кодексу, зібрано у Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-процесуальне право — це галузь права, яка формується з юридичних норм, що регулюють відносини, пов’язані із судовим розглядом цивільних, трудових, фінансових, сімейних та інших справ, здійсненням судових рішень, а також проведенням органами юстиції різноманітних дій юридичного значення.

В Україні основним актом, якій містить норми цивільно-процесуального права, є Цивільно-процесуальний кодекс.

Кримінальне-процесуальне право — це галузь права, що складається з юридичних норм, які регулюють відносини, що виникають у діяльності правоохоронних органів і судів у зв’язку з викриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, судовим їх розглядом і виконанням вироку.

В Україні цю галузь утворюють норми Кримінально-процесуального кодексу.

Фінансове право — це галузь права, що склалось навколо юридичних норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі здійснення фінансової діяльності, накопичення та використання фінансових ресурсів. Суб’єктами фінансових відносин можуть бути держава, її органи й організації, громадські структури, окремі громадяни.

Норми фінансового права України містяться в цілому комплексі нормативно-юридичних актів, прийнятих уповноваженими органами держави. Одним з основних з них є Бюджетний кодекс.

Трудове право — галузь права, що містить юридичні норми, які регулюють відносини у сфері здійснення трудової діяльності (порядок найму і звільнення з роботи, умови праці та її охорони, час праці та відпочинку тощо).

Головне джерело трудового права України — Кодекс законів про працю. Однак юридичні норми, які стосуються цієї галузі права, містяться в різноманітних актах, в тому числі нормативно-юридичних договорах.

Земельне право — галузь права, що регулює землекористування, землеустрій, збереження та розподіл землі у країні, визначає правові режими різних видів землі відповідно до їх цільового призначення тощо. Вважається, що підгалузями цієї галузі, зокрема, є лісове та водне право.

В Україні найбільш комплексним і системоутворюючим нормативно-юридичним актом цієї галузі є Земельний кодекс.

Сімейне право — галузь права, яка регулює особисті та майнові відносини, пов’язані зі шлюбом і спорідненістю людей.

Основні юридичні норми сімейного права України зосереджено у Сімейному кодексі, хоча не лише в ньому.

Деякі галузі права, які з’явилися останнім часом, мають досить складний характер з точки зору предмета і форми правового регулювання. Такі галузі прийнято розглядати як комплексні галузі права. До них зазвичай відносять:

екологічне право, яке регулює суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

В Україні ухвалено низку нормативних актів різної юридичної сили (законів, указів, постанов тощо), які регулюють екологічні відносини;

господарське право регулює суспільні відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, пов’язаної з виготовленням і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг.

В Україні прийнятий і діє Господарський кодекс, однак переважна більшість юридичних норм, що утворює господарське право, знайшла відображення в групі законів і підзаконних актів, прийнятих різними органами, уповноваженими на це державою;

аграрне право регулює суспільні відносини, що виникають у сфері аграрних відносин, тобто у галузі виробничої та пов’язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення різними аграрними суб’єктами. До суб’єктів аграрних відносин відносять, зокрема: фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи та товариства, приватні та державні аграрні підприємства тощо.

Норми аграрного права містяться в різних нормативно-юридичних актах, у тому числі у багатьох законах (наприклад, «Про селянське (фермерське) господарство», «Про пріоритетність соціального розвитку села та аграрного комплексу в народному господарстві України» тощо) та підзаконних актах.

Існують у структурі системи й інші комплексні галузі права (податкове, комерційне тощо).

Специфічною складовою системи права є міжнародне право. При цьому слід мати на увазі, що міжнародне право, своєю чергою, поділяється на певні відносно самостійні блоки, які в юридичній науці прийнято розглядати як самостійні галузі права. До них відносять: дипломатичне та консульське право, міжнародне повітряне, гуманітарне, космічне, атомне, морське тощо.

Ця галузь права (або ці галузі) складається з норм, які регулюють взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) чи між громадянами різних країн та їх об’єднаннями (міжнародне приватне право). Норми міжнародного права прийнято або санкціоновано не окремо взятою державою, а кількома державами чи міжнародними організаціями (наприклад, ООН).

Міжнародне право (його окремі галузі) складається з норм та інститутів, які закріплені в міжнародних договорах, угодах, деклараціях, конвенціях, статутах тощо. Зазначені акти визначають основи взаємодії держав на міжнародній арені.

Таким чином, система права будь-якої країни утворюється сукупністю різнорівневих елементів, які є або юридичними нормами, або їх сукупностями. Саме тому як базовий елемент системи права виступають юридичні норми. Виходячи з предмета правового регулювання юридичні норми об’єднуються в крупніші структурні елементи системи права, а саме: інститути права (в межах яких можуть виділятись підінститути права) та галузі (в тому числі комплексні) права, які, своєю чергою, у своїй структурі можуть містити підгалузі права.

Слід ще раз зауважити, що питання про те, які саме галузі права входять до складу системи права, нині є відкритим і дискусійним. Відповідь на нього здебільшого залежить від пануючої в юридичному науковому співтоваристві думки, яка спирається, з одного боку, на знання та традиції, що існують у правовій науці, а з другого — на аналіз процесів, що відбуваються у праві як специфічному суспільному інституті, за допомогою якого відбувається регулювання всієї системи суспільних відносин, яку ми називаємо суспільством.